Епіконделіт (лікоть тенісиста та лікоть гольфіста): причини, симптоми, профілактика і лікування

Біль у лікті при навантаженні — часта проблема серед активних людей, працівників фізичної праці, офісних співробітників і спортсменів. Це не просто дискомфорт: у багатьох випадках він заважає виконувати звичні дії, обмежує рухливість руки і може перерости в хронічний біль. Однією з найпоширеніших причин є епіконделіт — запалення або пошкодження сухожиль у зоні ліктьового суглоба.

Найбільш відомі форми епіконделіту — це «лікоть тенісиста» (латеральний епіконделіт) і «лікоть гольфіста» (медіальний епіконделіт). Попри назви, вони виникають не лише у спортсменів, а й у людей, які часто виконують повторювані рухи руками: малярів, столярів, швачок, музикантів, працівників за комп’ютером і навіть батьків маленьких дітей.

Ці стани можуть з’явитися навіть у тих, хто веде малорухливий спосіб життя, якщо періодично перевантажує руку під час побутових справ. Тобто проблема стосується не лише професійних спортсменів, як це часто уявляється.

У цій статті ми детально розглянемо, що таке епіконделіт, як його розпізнати, чому болить лікоть, які існують методи профілактики та лікування, і що справді працює для зменшення болю та відновлення функції руки. Зокрема, ми звернемо увагу на вправи, сучасні фізіотерапевтичні методи, ортези, ін’єкції та роль відпочинку. Стаття буде корисною і для тих, хто вже стикнувся з цією проблемою, і для тих, хто хоче її запобігти.

Що таке епіконделіт?

Епіконделіт — це запалення або дегенерація сухожиль, які прикріплюються до епікондиля (кісткового виступу) плечової кістки. При латеральному епіконделіті (лікоть тенісиста) уражені зовнішні сухожилля, а при медіальному (лікоть гольфіста) — внутрішні.

Це не просто запалення, а мікропошкодження сухожиль внаслідок перевантаження, які не встигають загоюватися. Без належного лікування процес може перейти в хронічну форму, що суттєво знижує якість життя і працездатність.

Причини виникнення епіконделіту

Причини різноманітні, але всі пов’язані з повторними рухами або перенавантаженням:

повторювані рухи (друк, гра на інструментах, будівельні роботи);
перенавантаження під час тренувань (теніс, гольф, кросфіт);
тривале неправильне положення руки (наприклад, за комп’ютером);
носіння важких предметів;
вікові зміни еластичності сухожиль.

За статистикою, епіконделіт діагностують у 1–3% дорослого населення, найчастіше у віці 35–50 років.

Симптоми і діагностика

Основні симптоми:

локалізований біль у лікті (зовні — при латеральному, всередині — при медіальному);
біль посилюється при стисканні кулака, підйомі предметів, обертанні кисті;
зниження сили хвата;
болючість при пальпації в ділянці епікондила;
в окремих випадках — набряк, локальне підвищення температури.

Діагностика включає:

фізикальний огляд (тести Томсона, Мілса, Reverse Cozen’s);
УЗД м’яких тканин;
МРТ — для виключення інших патологій (наприклад, артриту);
рентген — при підозрі на кальцифікацію або травму.

Лікування епіконделіту: що реально допомагає

1. Консервативне лікування

Спокій та уникнення навантажень — перший крок до відновлення.
Лід або холодні компреси 2–3 рази на день по 15 хвилин — для зменшення запалення.
Ортез на лікоть при епіконделіті — підтримує суглоб і зменшує навантаження на сухожилля.
Протизапальні препарати (ібупрофен, напроксен) — короткочасно для зменшення болю.
Фізіотерапія: ударно-хвильова терапія, лазер, ультразвук, електростимуляція.

2. Вправи при епіконделіті

ізометричні вправи (статичне напруження);
ексцентричні вправи (повільне розтягування під навантаженням);
розтяжки м’язів передпліччя;
використання тенісного м’яча або еластичної стрічки.

Згідно з дослідженням, опублікованим у British Journal of Sports Medicine, ексцентричні вправи дають значне полегшення у 70–80% випадків протягом 6–8 тижнів.

3. Ін’єкції та додаткові методи

Кортикостероїди — швидко знімають запалення, але не рекомендовані для тривалого застосування.
Плазмотерапія (PRP) — ін’єкції власної плазми, збагаченої тромбоцитами, для пришвидшення загоєння.
Гіалуронова кислота або колаген — досліджуються як альтернативи.

4. Хірургічне лікування

Застосовується лише при хронічному болю, який не зникає протягом 6–12 місяців. Суть — видалення ушкоджених ділянок сухожилля.

Профілактика епіконделіту

уникати повторюваних одноманітних рухів;
використовувати ергономічні робочі інструменти;
виконувати вправи для зміцнення передпліч;
розминка перед фізичним навантаженням;
носіння фіксуючих бандажів при тренуваннях.

Висновок

Епіконделіт — це поширене, але часто недооцінене захворювання, яке може суттєво вплинути на якість життя. На щастя, у більшості випадків воно піддається успішному лікуванню без операцій — за умови раннього виявлення та дотримання рекомендацій.

Не відкладайте візит до лікаря при перших симптомах болю в лікті при навантаженні. Чим раніше розпочати лікування, тим вищі шанси на повне відновлення.