Чи може мікрофлора кишечника впливати на наш настрій, рівень тривожності або навіть розвиток депресії? Сучасна наука відповідає: так. Усе більше досліджень підтверджують, що бактерії в кишківнику не лише допомагають перетравлювати їжу, а й тісно пов’язані з роботою мозку. Виявилось, що стан кишківника може впливати на продукцію нейромедіаторів, регулювати запальні процеси, а також впливати на вісь гіпоталамус-гіпофіз-наднирники, яка відповідає за реакцію організму на стрес.

У 2022 році команда нейробіологів із Нідерландів провела одне з наймасштабніших досліджень про взаємозв’язок мікробіому та психічного здоров’я. У цій статті розглянемо, що саме виявили вчені, і чому це відкриття може мати значення не лише для науки, а й для кожного з нас.

Хвороба Альцгеймера — одна з найпоширеніших форм деменції, яка щороку вражає мільйони людей у всьому світі. З віком ризик розвитку цієї нейродегенеративної недуги зростає, що робить її серйозною проблемою для систем охорони здоров’я. Попри численні спроби створити ефективні ліки, жоден препарат наразі не здатен повністю зупинити прогресування хвороби. Саме тому зростає інтерес до превентивних стратегій — зокрема тих, які можна впроваджувати ще до появи симптомів.

У пошуках шляхів профілактики дослідники дедалі більше звертають увагу на спосіб життя, зокрема на фізичну активність. Метою цієї статті є представлення останнього наукового дослідження, яке аналізує вплив регулярних фізичних вправ на ризик розвитку хвороби Альцгеймера.

Персоналізована медицина відкриває нові горизонти в лікуванні хвороб, адже вона дозволяє підібрати терапію з урахуванням індивідуальних особливостей кожного пацієнта. Сучасні генетичні дослідження, що проводяться з використанням технологій аналізу ДНК, допомагають зрозуміти, як генетичні маркери впливають на реакцію організму на ліки, а також визначити ризики розвитку певних патологій. Ці відкриття не лише покращують ефективність лікування, але й знижують ризик побічних ефектів, роблячи терапію більш безпечною та цілеспрямованою.

Хронічний стрес — це тривалий стан емоційного і фізичного навантаження, який негативно впливає на всі системи організму. Сучасне життя сповнене стресових ситуацій, і їх вплив на наше здоров’я стає дедалі актуальнішим. Одне з найцікавіших відкриттів останніх років — зв’язок між хронічним стресом та змінами в ДНК. Це дослідження має величезне значення для медицини, оскільки дозволяє розуміти, як наші емоції можуть змінювати генетичний матеріал і, як наслідок, впливати на процеси старіння, імунітет та розвиток різноманітних захворювань. Метою цієї статті є аналіз останніх досліджень з PubMed (не старше 2-3 років), які розглядають вплив хронічного стресу на ДНК, пояснення їхніх результатів та практичної цінності для повсякденного життя.

Сучасна медицина зазнає справжньої революції завдяки впровадженню штучного інтелекту (ШІ). Новітні технології дозволяють лікарям виявляти хвороби на ранніх стадіях, прогнозувати ризики та підбирати індивідуальні плани лікування. З огляду на високий рівень смертності від серцево-судинних, онкологічних та інших захворювань, проблема ранньої діагностики та персоналізованої терапії набуває особливого значення. Метою цієї статті є аналіз останніх досліджень з PubMed, що демонструють, як ШІ змінює підходи до діагностики та лікування, а також практичне застосування цих інновацій у клінічній практиці.

Серцево-судинні захворювання залишаються основною причиною смертності у світі. Однією з ключових проблем є пізня діагностика та обмежена ефективність традиційних методів лікування. Однак останні наукові дослідження демонструють, що цифрові технології можуть змінити цей сценарій, забезпечуючи раннє виявлення патологій і персоналізоване лікування. Метою цієї статті є огляд сучасних інновацій у кардіології, зосереджених на використанні штучного інтелекту, портативних пристроїв, біосенсорів та інших цифрових інструментів для діагностики та лікування серцевих захворювань.

Нейродегенеративні захворювання – це група хронічних патологій, що характеризуються поступовим руйнуванням нервової системи. Найбільш відомими серед них є хвороба Альцгеймера, Паркінсона, хвороба Гантінгтона та розсіяний склероз. Ці захворювання стають дедалі актуальнішими через зростання тривалості життя та збільшення вікової групи населення. Проблема полягає у відсутності універсального лікування, яке могло б зупинити або навіть звернути процес нейродегенерації. Проте останні наукові дослідження, опубліковані на платформі PubMed, відкривають нові перспективи у лікуванні цих патологій. Метою цієї статті є представлення сучасних підходів до лікування нейродегенеративних захворювань, опис методології останніх досліджень, їх основних висновків і практичного значення для клінічної практики.