Останні кілька років соціальні мережі буквально вибухають короткими відео й постами про СДВГ. У стрічці TikTok чи Reels легко натрапити на блогерів, які жартують про свою «гіперфокусну ніч», хаос у голові та вічно забуті ключі, додаючи хештеги на кшталт #ADHD та #neurodivergent. Така популяризація породжує відчуття, що синдром дефіциту уваги з гіперактивністю — лише модна етикетка, за якою ховаються лінь або неорганізованість. 

Втім, за спрощеними мемами стоїть серйозна медична реальність. СДВГ офіційно визнаний нейророзвитковим порушенням; у клінічних протоколах він описаний ще з 1902 р. Сучасна наука має десятки МРТ‑досліджень, генетичних оглядів, метааналізів, які підтверджують його біологічну основу. Тож давайте без зайвого хайпу розберімося, що це таке, як проявляється, чому здається, що «СДВГ у всіх», і що робити, якщо симптоми заважають жити.